Всесвітній день поезії

Всесвітній день поезії — свято, яке відзначається щороку 21 березня (у день весняного рівнодення). Встановлено 1999 року ухвалою 30-ої сесії ЮНЕСКО. Уперше відзначено 21 березня 2000 року.

Уперше Всесвітній день поезії пройшов у Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО.

«Поезія, — йдеться у рішенні ЮНЕСКО, — може стати відповіддю на найгостріші та найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї якомога більше широку суспільну увагу».

Всесвітній день поезії покликаний дати можливість ширше заявити про себе малим видавництвам, чиїми зусиллями, в основному, доходить до читачів творчість сучасних поетів, а також літературним клубам, які відроджують одвічну традицію живого звучного поетичного слова.

Поезія — це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі.

(Ліна Костенко)

Уся історія людства показує, що поетичне слово йде поруч із людиною. З давніх-давен людина використовувала дар Божий — мову — для вираження своїх емоцій чи оспівування найпрекраснішого почуття — любові. Вважається, що найдавніші вірші-гімни були створені в XXIII столітті до нашої ери. Автор віршів — поетеса-жриця Ен-хеду-ана (En-hedu-ana), про яку відомо лише те, що вона була дочкою аккадського царя Саргона, який завоював Ур (територія Ірану). Ен-хеду-ана писала про місячного бога Нанне і його дочку, богиню ранкової зорі Інанні.

Поети — люди, багаті душею. Вони здатні до вияву сильних емоцій, їм властиве почуття прекрасного. Це спонукає їх до вияву подяки Творцеві за життя, розмаїття природи (флори і фауни) у поетичній формі. Приклади цього — Книга псалмів та багато молитов, записаних у Старому Заповіті ще на зорі людства.

Коли бачу Твої небеса –

діло пальців Твоїх,

місяця й зорі,

що Ти встановив, –

то що є людина,

що Ти пам’ятаєш про неї,

і син людський, про якого

Ти згадуєш?

А однак учинив Ти його

мало меншим від Бога,

і славою й величчю

Ти коронуєш його!

Учинив Ти його володарем

творива рук Своїх,

все під ноги йому

вмістив:

худобу дрібну та биків,

їх усіх,

а також степових звірів

диких,

птаство небесне та риби

морські,

і все, що морськими дорогами

ходить!

Господи, Боже наш, –

яке то величне на цій землі

Твоє Ймення!

(Псалом 8)

А шедевр поетичного слова «Пісня над піснями» показує, що давні люди були здатні до сильних почуттів та прояву глибокої любові і висловлювали це у поетичних рядках.

Я — саронська троянда,

я долинна лілея!

Як лілея між тереном,

так подруга моя поміж дівами!

Як та яблуня між лісовими деревами,

так мій коханий поміж юнаками, —

його тіні жадала й сиділа я в ній,

і його плід для мого піднебіння солодкий!..

У віршах найбільш точно виражена думка автора, його переживання, ставлення до життя.

Часом захоплення поезією стає змістом життя. Про це вірш Ліни Костенко«Доля».

Наснився мені чудернацький базар:

Під небом, у чистому полі,

Для різних людей, для чесних і скнар,

Продавалися різні Долі…

Дехто щастям своїм платив.

Дехто платив сумлінням.

Дехто золотом золотим.

А дехто вельми сумнівним.

Поетеса Ліна Костенко

Долі-ворожки, тасуючи дні,

До покупців горнулись.

Долі самі набивались мені.

І тільки одна відвернулась.

Я глянула їй в обличчя сумне,

Душею покликала очі.

— Ти все одно не візьмеш мене, –

Сказала вона неохоче.

— А може, візьму?

— Ти собі затям, –

Сказала вона суворо. –

За мене треба платити життям,

А я принесу тобі горе.

—    То хто ж ти така?

Як твоє ім’я?

Чи варта такої плати?

—    Поезія рідна сестра моя.

Правда людська – наша мати.

І я її прийняла, як закон,

Диво велике сталось:

Минула ніч. І скінчився сон.

А Доля мені зосталась.
Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться, –
у мене жодних претенсій нема
до Долі – моєї обраниці

Людина, що знаходиться у фокусі поетичних променів — це складна особистість, чутлива до найдрібнішої неправди, інтелектуально багата, не заспокоєна в духовній суті. Її поезія — це не просто точна рима. У поезії має бути душа поета. Таку думку висловив Василь Симоненко у своєму вірші «Про поезію».

Поету, кажуть, треба знати мову

Та ще й уміти вправно римувать.

Натхнення і талант — і все готово,

Слова самі піснями забринять.

То правда все, але не в тому сила,

Мені здається, що не тим вірші

У дні тяжкі серця наші палили,

Любов і зненависть будили у душі.

Бо не запалить серце точна рима,

Яку хтось вимучив за місяць чи за ніч.

Ні, інша сила, буйна, незборима,

Вогнем і пристрастю напоює ту річ.

Ні, інша сила так цілющо діє,

Словам велику надає вагу,

Бо з нею світ цвіте і мелодіє

І світло б’є крізь морок і пургу.

Без неї рими, точні й милозвучні,

                                          Не варті навіть драного гроша –

Слова звучать примусить сильно й гучно

Лише одна поетова душа.

Цікаві інтернет-ресурси

 

Ø     Всесвітній день поезії [Електронний ресурс] // You Tube. — Режим доступу : http://www.youtube.com/watch?v=1zTZULMWQ-M. — Назва з екрана. — (Дата звернення 20.11.2012).

Ø     Всесвітній день поезії [Електронний ресурс] // You Tube. — Режим доступу : http://www.youtube.com/watch?v=dzfHW1SBlx8. — Назва з екрана. – (Дата звернення 20.11.2012).

Ø     Сценарій засідання літературної студії «Паростки», присвяченого Всесвітньому дню поезії (21 березня) // Справи сімейні. Всеукр. газета. — Режим доступу: http://familytimes.com.ua/proba.html. —  Назва з екрана. — (Дата звернення 18.12.2012).

Ø     Крилаті вислови про поезію [Електронний ресурс]. — Режим доступу:http://troyan-poetry.narod.ru/33.html. — Назва з екрана. — (Дата звернення 18.12.2012).

Ø     Оксана Забужко. Монолог про поезію [Електронний ресурс] / Вголос. Щоденна інтернет-газета. — Режим доступу: http://vgolos.com.ua/kultura/art/578.html.— Назва з екрана. — (Дата звернення 18.12.2012).

«Шевченко – це народ,
І, як народ, він буде вічно жити!».

Березень в Україні часто називають Шевченковим.
І це не випадково : щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас і щороку новим, неповторним.
Тарас Григорович Шевченко - велика і невмируща слава українського народу. У його особі український народ ніби об’єднав найкращі сили й обрав співцем своєї історичної слави та гіркої долі, виразником власних сподівань і прагнень. Під думи народні налаштовував свою ліру Кобзар, тому й оживало в його полум’яному слові все те, що таїлося в глибині душі народу.
Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса оновлює наші душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ, свою Україну. 
Щорічно у Чагорській школі проводяться Шевченківські дні. 

10 березня учні 7-х класів(під керівництвом Бабій Г.М. Козачок Н.С.,Попович Л.Г.) провели лінійку на тему: «Шевченко – це народ,
І, як народ, він буде вічно жити!».

24 лютого відбувся районний етап Всеукраїнського конкурсу «Чисті роси» в номінації «Драматичне мистецтво» та «Художнє читання».Яскраві костюми, чудова гра акторів , декорації, цікавий сюжет були відзначені методистами районного будинку творчості та дозвілля дітей та юнацтва Глибоччини . Учні 11 ,9,2 класів були учасниками літературно-музичної композиції "Повертайся живим" .Ця постановка не залишила байдужими нікого з присутніх.

День рідної мови

Я собі подарую цей день:
Хай із сонця він буде й любові.

Та наслухаюсь рідних пісень,
Материнським надихаюсь словом.

Тільки й треба мені усього,
Щоб була Україна на світі.
Та щоб рідного слова вогонь
Аніхто не посмів загасити.

Все минає – невтримні літа
І сніги, що лискучі до болю.
Лиш калина хай вглиб пророста,
І наш рід не минає ніколи.

Вже весна, ой вже красна іде.
От і радісний настрій  у мене.
Я собі подарую цей день
І помрію: отак би щоденно,

Зустрічаючи ранішню мить,
Чути мову як музику дивну,
Де у кожному слові бринить
Життєдайна душа України.

Хай в Росіях, в Америках теж
Зрозуміти зуміють нарешті:
В рідній мові ти, роде, живеш,
А без рідної мови помреш ти.

Будеш в приймах горбатитись десь,
І усохне твій  корінь глибинний.
Боже збав! Розвидняється день:
Мій добридень тобі, Україно!
Іван Левченко,

Преблагий Господи, зішли нам Ласку Твого Святого Духа, який дарує розуміння і зміцнює наші душевні сили, щоб, сприймаючи подану нам науку, ми виросли Тобі, нашому Творцеві, на славу, батькам нашим на потіху, Церкві й Батьківщині на користь. Амінь

Скарбничка "Золоті" вислови українських класиків"

З листа Василя Стуса синові:

"У Твої літа найголовніше, може, вчитися любити. Вміти любити — то велике вміння. Не знаю, чи є в Тебе дівчина. Коли є (чи — коли буде) — намагайся, щоб вона була вища за Тебе. Тобто, щоб Ти дотягався до неї, а не опускався. Коли ж вона надто земна, то вигадай її — небесною, і вона стане небесніти. Але краще, щоб у неї було і землі, і неба. Дівчина має надати Тобі змогу — кращати, а не гіршати. Любов — то, може, єдина справжня квітка, подарована людині Богом..."

Цікаве українознавство

О.І.Потапенко, М.К.Дмитренко, Г.І.Потапенко, В.В.Куйбіда, В.П.Коцур, Л.Е.Довбня, Т.І.Товкайло, Ю.О.Мільошин, Л.П.Кожуховська, Я.О.Потапенко
СЛОВНИК СИМВОЛІВ
У словнику подано інформацію про найважливіші наукові, філософські, художні, міфологічно-релігійні, побутові символи українців.
Проводяться цікаві паралелі із символічними системами інших народів планети, показано функціонування символів у язичництві, християнстві, фольклорі, творах художньої літератури.
Для науковців, викладачів, студентів, учнів, усіх, хто прагне прилучитися розумом, серцем і душею до глибинних скарбів українського народу, світової спільноти землян.
За загальною редакцією професора О.І.Потапенка та кандидата філологічних наук, фольклориста М.К.Дмитренка.
© Потапенко О.І., Дмитренко М.К., Потапенко Г.І. та ін., 1997.
© Редакція часопису "Народознавство", 1997.

В С Т У П

Ми вступаємо у вік Людини, пізнання свого Родоводу, сили Творчого Духу, Мудрості Лагідного Серця. - Пізнай себе - і ти пізнаєш Всесвіт, - каже із сивини століть Віщий Голос. - Пізнай утаємничену Красу і Розум Символу - і ти осягнеш Світову Мудрість, - перефразовуємо ми.
Справді, символіка - це водночас інструмент пізнання, метод вираження реальності і прихованих скарбів духовності. Як слушно зауважує Дж. Купер, "багато в символіці за минулі століття стало традиційним й утворило своєрідну міжнародну мову" /Купер Дж. Енциклопедія символів.- М., 1995. - С.5/. Символіка, таким чином, національно-інтернаціональна, це своєрідний виразник вищих іпостасей людського Духу, магічний ключ, що відкриває ворота у Вічний Світ Доброї Істини. Справжні символи можуть мати езотеричне та екзотеричне значення, і лише їх осмислення, на нашу думку, допоможе врятувати цивілізацію від морального спустошення і деградації.
Пропоноване видання Словника якраз і має на меті прилучити читачів до невичерпної криниці світової і, зокрема, української символіки.
Автори статей словника:
Потапенко Олександр Іванович
Дмитренко Микола Костьович
Потапенко Ганна Іванівна
Куйбіда Віктор Віталійович
Коцур Віктор Петрович
Довбня Людмила Еммануїлівна
Товкайло Тамара Іванівна
Мільошин Юрій Олександрович
Кожуховська Людмила Павлівна
Потапенко Ярослав Олександрович

Термінологічний склад словника

До реєстру словника внесено відомості про символіку:
1. Поселення та житла українців /хата, покуть, ворота/.
2. Народного одягу /кожух, китайка, одягу верхнього символіка/.
3. Громадського побуту і звичаєвості /Зелені свята/.
4. Основних галузей господарства, народних промислів /сінокіс, ткацтво, писанкарство, веретено/.
5. Народної ботаніки, зоології, медицини, астрономії /барвінок, бджола, лелека, зоря/.
6. Народної міфології, демонології /чорт, мавка/.
7. Язичництва, християнства /Білобог, Ярило, Христос Ісус/.
8. Атмосферних явищ, географічних назв /роса, вітер, Дніпро/.
9. Чисел, геометричних фігур /три, дев'ять, коло/.
10. Геральдики, нумізматики, архітектури /тризуб, храм/.
11. Усної народної творчості /замовляння/.
12. Народних звичаїв, обрядів, вірувань, традицій, ігор /ігор народних символіка/.
13. Кольорів, форм, мінералів, прикрас /білий, дукач/.
14. Частин людського тіла /голова, око, рука/.
15. Запорозького козацтва /Запорозька Січ/.
16. Слова, мови, мовлення, алфавітів /абетки слов'янської символіка, книга, Слово/.
17. Творів художньої літератури, зокрема, Г.С.Сковороди, Т.Г.Шевченка, М.Т.Рильського, О.Т.Гончара та ін.
18. Кінесики /адорація, поцілунок/.
19. Астрології, антропоніміки /антропонімічна символіка/.
20. Географії, геології, землезнавства /гора, камінь, земля, захід - схід/.
21. Квітникарства /мак, мальва, конвалія/.
22. Історичних постатей, видатних діячів культури /Шевченко Тарас, Чурай Маруся, Роксолана/.

Зміст і побудова словникової статті

Терміни вносяться до реєстру Словника за абеткою, подаються з наголосом, що відповідає нормам сучасної української літературної мови. Словникова стаття, як правило, складається з таких частин: а) реєстрове слово або словосполучення; б) тлумачення символу, напр.: Бджола - символ Великої Богині, влади, першопочатку світу; безсмертя, чистоти душі; працьовитості, творчої діяльності, невтомності; у слов'ян-язичників - символ кохання; у християнській традиції - символ старанності, красномовства, святості, порядку, бережливості; в) власне описова характеристика символа. Зважаючи на те, що різні символічні поняття тісно пов'язані між собою, з метою глибшого їх висвітлення в процесі викладу читачів відсилають до інших статей Словника за формулою: "Зокрема, Велика Богиня слов'ян - Берегиня - зображувалася жінкою в довгому одязі з піднятими в молитві до сонця руками. Пізніше на жіночих весільних вінцях карбувалася схожа постать Богородиці /див. Богородиця/.
У зв'язку із обмеженим обсягом роботи, численністю українських символів автори змушені були давати узагальнюючі статті, напр.: Язичницьких богів символіка; Одягу верхнього символіка; Поселення та житла українців символіка тощо. Проте до реєстру словника вносилися терміни із узагальнюючих статей, напр.: Алтар - див. Храму православного символіка.
Особливістю словникової статті є намагання охопити значні часові періоди існування певного символу, широкий ареал побутування. Автори намагалися простежити виникнення, функціонування символів від найдавніших часів до сьогодення, причому на всіх континентах. Значна увага приділена питанням семантики певного символу в античній міфології, релігії /Єгипет, Греція/, слов'янському народовір'ї /язичництві/, християнстві, ісламі, буддизмі. Проводилися паралелі з перлинами світової культури, напр., творами Г.С. Сковороди, Т.Г.Шевченка та ін. У статтях показана роль, значення, функціонування тих чи інших символів в усній народній творчості, художній літературі, мистецтві тощо. У деяких статтях з метою кращого розуміння семантики слова-символу подано його етимологію, паралелі з іншомовними термінами. Вміщено також численні українські фразеологічні одиниці, ядром яких стали українські слова-символи.
Читачі знайдуть також міжетнічні паралелі з носіями культур інших народів Європи, Азії, Америки.
Словник вміщує близько 320 словникових статей і 350 термінів-символів. Враховуючи, що "Словник символів" - перше енциклопедичне науково-популярне видання в історії української культури, автори будуть щиро вдячні за пропозиції і побажання щодо удосконалення книги.

А

Адорація - символ молитви, благання допомоги; благання пощади, прокляття; торжества перемоги; Богоматері, її заступництва.
У світовій символіці широко відомий жест заступництва /молитви/, коли обидві руки витягнуті вгору до Бога чи об'єкта поклоніння.
Ще у стародавньому Єгипті ієрогліф, що зображував дві підняті руки, символізував благання чи самозахист. У деяких народів піднята рука відповідала голосу чи пісні. Символічне навантаження мало число 5 /кількість пальців на руці/ - любов, гуманність, здоров'я /Керлот Х. Словник символів. - М., 1994. - С.442-443/.
"У християнській іконографії, - вказують А.К.Байбурін та А.Л.Топорков, - з піднятими руками зображувалася Богоматір Оранта... Оранта зображена, напр., у надалтарній частині Київської Софії. Її руки, що носили Бога, протягнуті до Всевишнього у молитві за кожну людину" /Біля джерел етикету. - М., 1990. - С.44/. Щоб зрозуміти символіку Оранти, слід пригадати Біблію. Під час битви з амалекитянами Мойсей молився за свій народ. Поки він тримав у благальній молитві руки, перемагали іудеї. Коли ж руки Мойсея падали, ворог перехоплював ініціативу.
Жест адорації мав певну символіку в язичництві. Зокрема, Велика Богиня слов'ян /Берегиня/ зображувалася жінкою у довгому одязі, з піднятими у молитві до сонця руками. Пізніше на жіночих весільних вінцях карбувалася схожа постать Богородиці /див. Богородиця/. Знак адорації символізував заступництво за Матір, наречену. Відгомін вірувань у захисну роль піднятих рук знаходимо і нині у вислові "Біду руками розведу", у картинах, скульптурі. Зокрема, монумент Матері-Батьківщини у Києві зображає жінку з піднятими руками, в одній із яких - меч, в іншій - щит.
О. Потапенко.
Азбуки слов'янської символіка - символіка абетки, створеної братами Кирилом /Костянтином/ та Мефодієм у 863 році.
Не одне століття вчені всього світу намагалися розкрити таїну слов'янського алфавіту. Цікаві гіпотези висували М.Толстой, М.Трубецькой, Ю.Чернохвостов, Ю.Степанов та ін.. Напр., Ю.Чернохвостов вважав, що глаголиця, створена Кирилом, є утворенням "із трьох елементів, трьох Божественних символів - хреста /знака хреста/, трикутника /символу Божественної Трійці/, кола /символу всемогутності, нескінченності та досконалості Бога" /Степанов Ю.С. Кілька гіпотез про імена букв слов'янського алфавіту у зв'язку з історією культури //Вопросы языкознания, 1991, №3, с.27/.
Одному із авторів цього Словника, професору О.І.Потапенку, вдалося розшифрувати кирилицю. На його думку, слов'янська азбука - це суцільний зв'язний текст, це Всесвітня молитва, Господній Заповіт людству /Логоса, Космічного Розуму/. Літери кирилиці мали таке значення: а/аз/ - я; б/буки/ - літери /письмо, знак/; в/веди/ - знати; г/глаголь/ - мовити; д/добро/ - добро, користь; є/єсть/ - є; ж/живете/ -життя духовне; s/зело/ - дуже, сила і зелень /Природа/; з - /земля/; і - и; и/иже/ - котрий, який; к/како/ - як, подібно; л/люди/ - люди/народи/; м/мыслите/ - думати; н/наш/ - наш; о/он/ - він /табуйована назва Бога/; п/покой/ - мир, спокій і водночас /смерть/; рцы - клятва і водночас закляття; с/слово/ - Слово /Бог/; т/твердо/ - міцно, сильно; у/ук/ - учіння, вчення, заповідь; ф/ферт/ - Бог-Отець; х - Христос /монограма/; w/омега/ - Дух Святий; ц/цы/ - Церква; ч/червь/ - червоний, золото і водночас погибель; ш/ша/ - Трійця; щ/ща/ - Трійця вічна, животворяща; ъ/ер/ - є клятва; r /єры/ - є клятва; ь/ерь/ - є клятва.
О.І.Потапенко з'ясував, що в стародавній кирилиці закодовано глибоко символічне послання Бога /Логоса/: "Я знанием /тайным/ ведаю, говорящим: "Добро есть жизнь /духовная/, зелень /Природа/, земля и так как народы мыслят наши /христиане/. За эту уверенность говорит Слово /заповедь/ твердое - учение /Библия/ Бога, Христа, Духа Святого. Церковь - Золотая Троица, Троица вечно животворящая. Вот есть клятва. Вот есть клятва. Вот есть клятва!"
Дослідник твердо переконаний, що у слов'янській азбуці закодована пророча заповідь народам: "Бог - це добро, це життя, це єдиномисліє. Якщо ви хочете бути щасливими, живіть у праці, злагоді, чеснотах, навчайтесь, не порушуйте заповіді, клятви, дані Богу і ближньому!"
Тобто семантика тексту, який складають назви букв слов'янського алфавіту, перегукується із християнським віровченням! /Потапенко О.І. Всеслов'янська молитва// Відродження, 1996. -№4.- С.49-50/.
Г. Потапенко, Я. Потапенко.

Айстри - див. Поезії символіка.
Алтар - див. Храму православного символіка.
Альфа та омега - символ безперервності людського буття; сил природи; ходу історії, початку і кінця як раціонального циклу; боротьби протилежностей; боротьби Бога-творця і сил темряви; єднання неба і землі; злого і доброго начал у людській особистості; Ісуса Христа.
Альфа /аlfa/ - назва першої літери /А,а/ грецького алфавіту. Назва альфа походить від гебрайської мови aleph - "бик", застосування якої як назви першої букви алфавіту було зумовлене подібністю накреслення цієї літери до голови бика. /Етимологічний словник української мови, том 1 - К., 1982. - С.65/.
Омега /womega/ - назва останньої літери /W, w/ грецького алфавіту.
Перша і остання літери грецького алфавіту символізували початок і кінець як абстрактну величину в будь-яких процесах. За формою альфа схожа до двох кіл, що є символом Бога-творця, а омега нагадує смолоскип, тобто вогонь апокаліптичного руйнування. З цією символікою пов'язані також малюнки тварин. На рукописі XII ст. Павла Орозіуса альфа і омега зображені у вигляді птаха і риби, тобто є символами небесної /верхньої/ і підводної /нижньої/ безодні /Керлот Х.Э. Словарь символов. - М., 1994, - С.80/. Д.Г.Гринчишин у "Короткому тлумачному словнику української мови" відзначає, що альфа і омега - початок і кінець чого-небудь, головне в чомусь.
Л. Кожуховська.

Амінь - див. Символи християнської віри.

Зустріч з випускниками

                            "Здрастуй, юносте моя крилата!"

Призабута мелодія дитинства. Для кожного вона звучить по-різному.

Для одних - вона весела та безтурботна, для інших - трепетна і ніжна. Але

для всіх - рідна та неповторна і неодмінно пов'язана зі школою. 

ПОЗАКЛАСНИЙ ЧАС

                   

 24 лютого відбувся районний етап Всеукраїнського конкурсу «Чисті роси» в номінації «Драматичне мистецтво» та «Художнє читання».Яскраві костюми, чудова гра акторів , декорації, цікавий сюжет були відзначені методистами районного будинку творчості та дозвілля дітей та юнацтва Глибоччини. 

Сьогодні разом з моїми учнями-одинадцятикласниками переглянули виставу "Солодка Даруся";в очах - сльози від побаченого,пережитого... Байдужих до долі героїв не було ,а це головне призначення мистецтва! Приємно чути від учнів (вже випускників) слова, які є найкращою нагородою:"Це просто надзвичайно сильна вистава! Гра акторів - неперевершена! Обожнюю наш театр!!! " Дякуємо акторам за високу майстерність, працівникам театру - за гостинність!

ТЕАТР «ЖИТТЯ»]

 Незнані людям задуми Творця

 І неосяжність світу незбагненна.

 Ми є усі акторами на сцені Театру,

 що ім’я йому — «Життя». 

В нім режисер сплітає у вінок

 Непоєднане – віру та зневіру, 

Життя яскраве – існування сіре,

 Бездумність і шалений вир думок. 

Сліпучий промінь тне небес блакить,

 На світло дня лягає темінь ночі 

І чорним круком дивиться нам в очі,

 Тамуючи за снами ненасить.

 Гірський струмок, напившись досхочу,

 Зринає враз стосильно й стоголосо 

І розриває плоть землі в покоси, 

Задобрюючи бога від дощу.

 І холод зим роз’ятрює вогонь Гарячих душ,

 залюблених у волю, 

В театрі цьому біль зціляють болем, 

А самоту – теплом своїх долонь.

 В безсиллі часто зроджується сила,

 Що вісь земну спроможна відхилить.

 Тамують за любов’ю ненасить

 В театрі цім, усім дарують крила…

 Незнані досі задуми Творця, 

Що є в театрі цьому режисером.

 Приходьте — там завжди відкриті двері!

 Театр чекає нового гравця…

Джерело: http://dovidka.biz.ua/virsh-pro-teatr/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

День вчителя у стилі Хогвартсу

 Зі святом вас, любі вчителі!

Земний уклін вам, невтомні трудівники і терпеливі вихователі.

Знайте, що всі ваші учні, де б вони не були, люблять вас і несуть у своїх серцях золотий засів, який ви засівали своїми руками день у день, з року в рік.

Добра вам, щастя, слухняних учнів і сонячних днів. Віри, Надії, Любові!

@gmail.com