неділю, 19 лютого 2017 р.

24 лютого відбувся районний етап Всеукраїнського конкурсу «Чисті роси» в номінації «Драматичне мистецтво» та «Художнє читання».Яскраві костюми, чудова гра акторів , декорації, цікавий сюжет були відзначені методистами районного будинку творчості та дозвілля дітей та юнацтва Глибоччини . Учні 11 ,9,2 класів були учасниками літературно-музичної композиції "Повертайся живим" .Ця постановка не залишила байдужими нікого з присутніх.











День рідної мови

Я собі подарую цей день:
Хай із сонця він буде й любові.

Та наслухаюсь рідних пісень,
Материнським надихаюсь словом.

Тільки й треба мені усього,
Щоб була Україна на світі.
Та щоб рідного слова вогонь
Аніхто не посмів загасити.

Все минає – невтримні літа
І сніги, що лискучі до болю.
Лиш калина хай вглиб пророста,
І наш рід не минає ніколи.

Вже весна, ой вже красна іде.
От і радісний настрій  у мене.
Я собі подарую цей день
І помрію: отак би щоденно,

Зустрічаючи ранішню мить,
Чути мову як музику дивну,
Де у кожному слові бринить
Життєдайна душа України.

Хай в Росіях, в Америках теж
Зрозуміти зуміють нарешті:
В рідній мові ти, роде, живеш,
А без рідної мови помреш ти.

Будеш в приймах горбатитись десь,
І усохне твій  корінь глибинний.
Боже збав! Розвидняється день:
Мій добридень тобі, Україно!

Іван Левченко,

Преблагий Господи, зішли нам Ласку Твого Святого Духа, який дарує розуміння і зміцнює наші душевні сили, щоб, сприймаючи подану нам науку, ми виросли Тобі, нашому Творцеві, на славу, батькам нашим на потіху, Церкві й Батьківщині на користь. Амінь


суботу, 18 лютого 2017 р.

Скарбничка "Золоті" вислови українських класиків"

З листа Василя Стуса синові:

"У Твої літа найголовніше, може, вчитися любити. Вміти любити — то велике вміння. Не знаю, чи є в Тебе дівчина. Коли є (чи — коли буде) — намагайся, щоб вона була вища за Тебе. Тобто, щоб Ти дотягався до неї, а не опускався. Коли ж вона надто земна, то вигадай її — небесною, і вона стане небесніти. Але краще, щоб у неї було і землі, і неба. Дівчина має надати Тобі змогу — кращати, а не гіршати. Любов — то, може, єдина справжня квітка, подарована людині Богом..."


пʼятницю, 17 лютого 2017 р.

Цікаве українознавство

О.І.Потапенко, М.К.Дмитренко, Г.І.Потапенко, В.В.Куйбіда, В.П.Коцур, Л.Е.Довбня, Т.І.Товкайло, Ю.О.Мільошин, Л.П.Кожуховська, Я.О.Потапенко
СЛОВНИК СИМВОЛІВ
У словнику подано інформацію про найважливіші наукові, філософські, художні, міфологічно-релігійні, побутові символи українців.
Проводяться цікаві паралелі із символічними системами інших народів планети, показано функціонування символів у язичництві, християнстві, фольклорі, творах художньої літератури.
Для науковців, викладачів, студентів, учнів, усіх, хто прагне прилучитися розумом, серцем і душею до глибинних скарбів українського народу, світової спільноти землян.

За загальною редакцією професора О.І.Потапенка та кандидата філологічних наук, фольклориста М.К.Дмитренка.
© Потапенко О.І., Дмитренко М.К., Потапенко Г.І. та ін., 1997.
© Редакція часопису "Народознавство"
, 1997.


В С Т У П
Ми вступаємо у вік Людини, пізнання свого Родоводу, сили Творчого Духу, Мудрості Лагідного Серця. - Пізнай себе - і ти пізнаєш Всесвіт, - каже із сивини століть Віщий Голос. - Пізнай утаємничену Красу і Розум Символу - і ти осягнеш Світову Мудрість, - перефразовуємо ми.
Справді, символіка - це водночас інструмент пізнання, метод вираження реальності і прихованих скарбів духовності. Як слушно зауважує Дж. Купер, "багато в символіці за минулі століття стало традиційним й утворило своєрідну міжнародну мову" /Купер Дж. Енциклопедія символів.- М., 1995. - С.5/. Символіка, таким чином, національно-інтернаціональна, це своєрідний виразник вищих іпостасей людського Духу, магічний ключ, що відкриває ворота у Вічний Світ Доброї Істини. Справжні символи можуть мати езотеричне та екзотеричне значення, і лише їх осмислення, на нашу думку, допоможе врятувати цивілізацію від морального спустошення і деградації.
Пропоноване видання Словника якраз і має на меті прилучити читачів до невичерпної криниці світової і, зокрема, української символіки.

Автори статей словника:
Потапенко Олександр Іванович
Дмитренко Микола Костьович
Потапенко Ганна Іванівна
Куйбіда Віктор Віталійович
Коцур Віктор Петрович
Довбня Людмила Еммануїлівна
Товкайло Тамара Іванівна
Мільошин Юрій Олександрович
Кожуховська Людмила Павлівна
Потапенко Ярослав Олександрович

Термінологічний склад словника
До реєстру словника внесено відомості про символіку:
1. Поселення та житла українців /хата, покуть, ворота/.
2. Народного одягу /кожух, китайка, одягу верхнього символіка/.
3. Громадського побуту і звичаєвості /Зелені свята/.
4. Основних галузей господарства, народних промислів /сінокіс, ткацтво, писанкарство, веретено/.
5. Народної ботаніки, зоології, медицини, астрономії /барвінок, бджола, лелека, зоря/.
6. Народної міфології, демонології /чорт, мавка/.
7. Язичництва, християнства /Білобог, Ярило, Христос Ісус/.
8. Атмосферних явищ, географічних назв /роса, вітер, Дніпро/.
9. Чисел, геометричних фігур /три, дев'ять, коло/.
10. Геральдики, нумізматики, архітектури /тризуб, храм/.
11. Усної народної творчості /замовляння/.
12. Народних звичаїв, обрядів, вірувань, традицій, ігор /ігор народних символіка/.
13. Кольорів, форм, мінералів, прикрас /білий, дукач/.
14. Частин людського тіла /голова, око, рука/.
15. Запорозького козацтва /Запорозька Січ/.
16. Слова, мови, мовлення, алфавітів /абетки слов'янської символіка, книга, Слово/.
17. Творів художньої літератури, зокрема, Г.С.Сковороди, Т.Г.Шевченка, М.Т.Рильського, О.Т.Гончара та ін.
18. Кінесики /адорація, поцілунок/.
19. Астрології, антропоніміки /антропонімічна символіка/.
20. Географії, геології, землезнавства /гора, камінь, земля, захід - схід/.
21. Квітникарства /мак, мальва, конвалія/.
22. Історичних постатей, видатних діячів культури /Шевченко Тарас, Чурай Маруся, Роксолана/.

Зміст і побудова словникової статті
Терміни вносяться до реєстру Словника за абеткою, подаються з наголосом, що відповідає нормам сучасної української літературної мови. Словникова стаття, як правило, складається з таких частин: а) реєстрове слово або словосполучення; б) тлумачення символу, напр.: Бджола - символ Великої Богині, влади, першопочатку світу; безсмертя, чистоти душі; працьовитості, творчої діяльності, невтомності; у слов'ян-язичників - символ кохання; у християнській традиції - символ старанності, красномовства, святості, порядку, бережливості; в) власне описова характеристика символа. Зважаючи на те, що різні символічні поняття тісно пов'язані між собою, з метою глибшого їх висвітлення в процесі викладу читачів відсилають до інших статей Словника за формулою: "Зокрема, Велика Богиня слов'ян - Берегиня - зображувалася жінкою в довгому одязі з піднятими в молитві до сонця руками. Пізніше на жіночих весільних вінцях карбувалася схожа постать Богородиці /див. Богородиця/.
У зв'язку із обмеженим обсягом роботи, численністю українських символів автори змушені були давати узагальнюючі статті, напр.: Язичницьких богів символіка; Одягу верхнього символіка; Поселення та житла українців символіка тощо. Проте до реєстру словника вносилися терміни із узагальнюючих статей, напр.: Алтар - див. Храму православного символіка.
Особливістю словникової статті є намагання охопити значні часові періоди існування певного символу, широкий ареал побутування. Автори намагалися простежити виникнення, функціонування символів від найдавніших часів до сьогодення, причому на всіх континентах. Значна увага приділена питанням семантики певного символу в античній міфології, релігії /Єгипет, Греція/, слов'янському народовір'ї /язичництві/, християнстві, ісламі, буддизмі. Проводилися паралелі з перлинами світової культури, напр., творами Г.С. Сковороди, Т.Г.Шевченка та ін. У статтях показана роль, значення, функціонування тих чи інших символів в усній народній творчості, художній літературі, мистецтві тощо. У деяких статтях з метою кращого розуміння семантики слова-символу подано його етимологію, паралелі з іншомовними термінами. Вміщено також численні українські фразеологічні одиниці, ядром яких стали українські слова-символи.
Читачі знайдуть також міжетнічні паралелі з носіями культур інших народів Європи, Азії, Америки.
Словник вміщує близько 320 словникових статей і 350 термінів-символів. Враховуючи, що "Словник символів" - перше енциклопедичне науково-популярне видання в історії української культури, автори будуть щиро вдячні за пропозиції і побажання щодо удосконалення книги.


А
Адорація - символ молитви, благання допомоги; благання пощади, прокляття; торжества перемоги; Богоматері, її заступництва.
У світовій символіці широко відомий жест заступництва /молитви/, коли обидві руки витягнуті вгору до Бога чи об'єкта поклоніння.
Ще у стародавньому Єгипті ієрогліф, що зображував дві підняті руки, символізував благання чи самозахист. У деяких народів піднята рука відповідала голосу чи пісні. Символічне навантаження мало число 5 /кількість пальців на руці/ - любов, гуманність, здоров'я /Керлот Х. Словник символів. - М., 1994. - С.442-443/.
"У християнській іконографії, - вказують А.К.Байбурін та А.Л.Топорков, - з піднятими руками зображувалася Богоматір Оранта... Оранта зображена, напр., у надалтарній частині Київської Софії. Її руки, що носили Бога, протягнуті до Всевишнього у молитві за кожну людину" /Біля джерел етикету. - М., 1990. - С.44/. Щоб зрозуміти символіку Оранти, слід пригадати Біблію. Під час битви з амалекитянами Мойсей молився за свій народ. Поки він тримав у благальній молитві руки, перемагали іудеї. Коли ж руки Мойсея падали, ворог перехоплював ініціативу.
Жест адорації мав певну символіку в язичництві. Зокрема, Велика Богиня слов'ян /Берегиня/ зображувалася жінкою у довгому одязі, з піднятими у молитві до сонця руками. Пізніше на жіночих весільних вінцях карбувалася схожа постать Богородиці /див. Богородиця/. Знак адорації символізував заступництво за Матір, наречену. Відгомін вірувань у захисну роль піднятих рук знаходимо і нині у вислові "Біду руками розведу", у картинах, скульптурі. Зокрема, монумент Матері-Батьківщини у Києві зображає жінку з піднятими руками, в одній із яких - меч, в іншій - щит.
О. Потапенко.

Азбуки слов'янської символіка - символіка абетки, створеної братами Кирилом /Костянтином/ та Мефодієм у 863 році.
Не одне століття вчені всього світу намагалися розкрити таїну слов'янського алфавіту. Цікаві гіпотези висували М.Толстой, М.Трубецькой, Ю.Чернохвостов, Ю.Степанов та ін.. Напр., Ю.Чернохвостов вважав, що глаголиця, створена Кирилом, є утворенням "із трьох елементів, трьох Божественних символів - хреста /знака хреста/, трикутника /символу Божественної Трійці/, кола /символу всемогутності, нескінченності та досконалості Бога" /Степанов Ю.С. Кілька гіпотез про імена букв слов'янського алфавіту у зв'язку з історією культури //Вопросы языкознания, 1991, №3, с.27/.
Одному із авторів цього Словника, професору О.І.Потапенку, вдалося розшифрувати кирилицю. На його думку, слов'янська азбука - це суцільний зв'язний текст, це Всесвітня молитва, Господній Заповіт людству /Логоса, Космічного Розуму/. Літери кирилиці мали таке значення: а/аз/ - я; б/буки/ - літери /письмо, знак/; в/веди/ - знати; г/глаголь/ - мовити; д/добро/ - добро, користь; є/єсть/ - є; ж/живете/ -життя духовне; s/зело/ - дуже, сила і зелень /Природа/; з - /земля/; і - и; и/иже/ - котрий, який; к/како/ - як, подібно; л/люди/ - люди/народи/; м/мыслите/ - думати; н/наш/ - наш; о/он/ - він /табуйована назва Бога/; п/покой/ - мир, спокій і водночас /смерть/; рцы - клятва і водночас закляття; с/слово/ - Слово /Бог/; т/твердо/ - міцно, сильно; у/ук/ - учіння, вчення, заповідь; ф/ферт/ - Бог-Отець; х - Христос /монограма/; w/омега/ - Дух Святий; ц/цы/ - Церква; ч/червь/ - червоний, золото і водночас погибель; ш/ша/ - Трійця; щ/ща/ - Трійця вічна, животворяща; ъ/ер/ - є клятва; r /єры/ - є клятва; ь/ерь/ - є клятва.
О.І.Потапенко з'ясував, що в стародавній кирилиці закодовано глибоко символічне послання Бога /Логоса/: "Я знанием /тайным/ ведаю, говорящим: "Добро есть жизнь /духовная/, зелень /Природа/, земля и так как народы мыслят наши /христиане/. За эту уверенность говорит Слово /заповедь/ твердое - учение /Библия/ Бога, Христа, Духа Святого. Церковь - Золотая Троица, Троица вечно животворящая. Вот есть клятва. Вот есть клятва. Вот есть клятва!"
Дослідник твердо переконаний, що у слов'янській азбуці закодована пророча заповідь народам: "Бог - це добро, це життя, це єдиномисліє. Якщо ви хочете бути щасливими, живіть у праці, злагоді, чеснотах, навчайтесь, не порушуйте заповіді, клятви, дані Богу і ближньому!"
Тобто семантика тексту, який складають назви букв слов'янського алфавіту, перегукується із християнським віровченням! /Потапенко О.І. Всеслов'янська молитва// Відродження, 1996. -№4.- С.49-50/.
Г. Потапенко, Я. Потапенко.

Айстри - див. Поезії символіка.
Алтар - див. Храму православного символіка.
Альфа та омега - символ безперервності людського буття; сил природи; ходу історії, початку і кінця як раціонального циклу; боротьби протилежностей; боротьби Бога-творця і сил темряви; єднання неба і землі; злого і доброго начал у людській особистості; Ісуса Христа.
Альфа /аlfa/ - назва першої літери /А,а/ грецького алфавіту. Назва альфа походить від гебрайської мови aleph - "бик", застосування якої як назви першої букви алфавіту було зумовлене подібністю накреслення цієї літери до голови бика. /Етимологічний словник української мови, том 1 - К., 1982. - С.65/.
Омега /womega/ - назва останньої літери /W, w/ грецького алфавіту.
Перша і остання літери грецького алфавіту символізували початок і кінець як абстрактну величину в будь-яких процесах. За формою альфа схожа до двох кіл, що є символом Бога-творця, а омега нагадує смолоскип, тобто вогонь апокаліптичного руйнування. З цією символікою пов'язані також малюнки тварин. На рукописі XII ст. Павла Орозіуса альфа і омега зображені у вигляді птаха і риби, тобто є символами небесної /верхньої/ і підводної /нижньої/ безодні /Керлот Х.Э. Словарь символов. - М., 1994, - С.80/. Д.Г.Гринчишин у "Короткому тлумачному словнику української мови" відзначає, що альфа і омега - початок і кінець чого-небудь, головне в чомусь.
Л. Кожуховська.


Амінь - див. Символи християнської віри.

середу, 15 лютого 2017 р.

Зустріч з випускниками

                            "Здрастуй, юносте моя крилата!"



Призабута мелодія дитинства. Для кожного вона звучить по-різному.
Для одних - вона весела та безтурботна, для інших - трепетна і ніжна. Але
для всіх - рідна та неповторна і неодмінно пов'язана зі школою. 

ПОЗАКЛАСНИЙ ЧАС





                   

 24 лютого відбувся районний етап Всеукраїнського конкурсу «Чисті роси» в номінації «Драматичне мистецтво» та «Художнє читання».Яскраві костюми, чудова гра акторів , декорації, цікавий сюжет були відзначені методистами районного будинку творчості та дозвілля дітей та юнацтва Глибоччини. 








Сьогодні разом з моїми учнями-одинадцятикласниками переглянули виставу "Солодка Даруся";в очах - сльози від побаченого,пережитого... Байдужих до долі героїв не було ,а це головне призначення мистецтва! Приємно чути від учнів (вже випускників) слова, які є найкращою нагородою:"Це просто надзвичайно сильна вистава! Гра акторів - неперевершена! Обожнюю наш театр!!! " Дякуємо акторам за високу майстерність, працівникам театру - за гостинність!



ТЕАТР «ЖИТТЯ»]

 Незнані людям задуми Творця

 І неосяжність світу незбагненна.

 Ми є усі акторами на сцені Театру,

 що ім’я йому — «Життя». 

В нім режисер сплітає у вінок

 Непоєднане – віру та зневіру, 

Життя яскраве – існування сіре,

 Бездумність і шалений вир думок. 

Сліпучий промінь тне небес блакить,

 На світло дня лягає темінь ночі 

І чорним круком дивиться нам в очі,

 Тамуючи за снами ненасить.

 Гірський струмок, напившись досхочу,

 Зринає враз стосильно й стоголосо 

І розриває плоть землі в покоси, 

Задобрюючи бога від дощу.

 І холод зим роз’ятрює вогонь Гарячих душ,

 залюблених у волю, 

В театрі цьому біль зціляють болем, 

А самоту – теплом своїх долонь.

 В безсиллі часто зроджується сила,

 Що вісь земну спроможна відхилить.

 Тамують за любов’ю ненасить

 В театрі цім, усім дарують крила…

 Незнані досі задуми Творця, 

Що є в театрі цьому режисером.

 Приходьте — там завжди відкриті двері!

 Театр чекає нового гравця…
Джерело: http://dovidka.biz.ua/virsh-pro-teatr/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

День вчителя у стилі Хогвартсу




 Зі святом вас, любі вчителі!

Земний уклін вам, невтомні трудівники і терпеливі вихователі.

Знайте, що всі ваші учні, де б вони не були, люблять вас і несуть у своїх серцях золотий засів, який ви засівали своїми руками день у день, з року в рік.

Добра вам, щастя, слухняних учнів і сонячних днів. Віри, Надії, Любові!




@gmail.com

Наші перемоги






Результати  учнівських олімпіад
із базових дисциплін у 2016/2017 навчальному році

№ з/п
Предмет
місце
Клас
ПІБ учня
ПІБ вчителя-предметника
1.
Українська література
ІІІ
       11
Круліковська Світлана Валеріївна
Козачок Наталя Степанівна
2.
Українська  література
ІІ
7-А
Семенюк Юлія Вікторівна
Козачок Наталя Степанівна
3.
Олімпіада з етнографічного краєзнавства
І
9-А
Бердар Анна Тарасівна
Козачок Наталя Степанівна
4.
Конкурс Т.Шевченка
І
11
Круліковська Світлана Валеріївна
Козачок Наталя Степанівна
5.
ХХІІ районний форум юних краєзнавців «До оберегів відродження »
І
11
Круліковська Світлана Валеріївна
Козачок Наталя Степанівна
6.
Моя Батьківщина-Україна»(Чернівці)
І
11
Круліковська Світлана Валеріївна
Козачок Наталя Степанівна
7.
 «Моя Батьківщина-Україна»(Київ)
ІІІ
11
Круліковська Світлана Валеріївна
Козачок Наталя Степанівна
8.
Українознавство
ІІІ
11
Дубець Яна Андріївна
Козачок Наталя Степанівна
9.
Українознавство
ІІІ
9-А
Бердар Анна Тарасівна
Козачок Наталя Степанівна
10
«Глибоцька Зіронька» (Художнє читання)
ІІ
11
Дубець Яна Андріївна
Козачок Наталя Степанівна,
Мої україночки

Література рідного краю


Тамара Севернюк

Я так тебе люблю, як пахнуть айстри.
Сумую по тобі, як плаче дощ.
Без тебе мучусь,
Як в шуканнях майстер,
Заблуканий в скрижалях древніх  площ.

Зима в моїх очах.
Долоні — з льоду.
Жаринка тліє кволо на губах.
Я так тебе люблю, як...
( Хто це ходить? )
...Як сад цвіте!
( Це — осінь. Листопад. )
  

Хай що - я мушу бути тут, 

На цих вітрах, снігах, морозах,

 У майських зливах, бурях, грозах,

 Між цвітом рут й тернових пут.

Я мушу знати - хтось мене 

На цій землі завжди чекає...

Нехай це буде навіть Каїн ...

Аїд нікого не мине. 

Але...ці схудлі спориші,

 Ці перласвічні матіоли, 

Це - в ланцюгах безжнив'я поле...

Куди від них, без них - душі?... 

Моя земля - несхитна твердь,

 Крихка свобода і...неволя,

 Убогий прихисток і - д о л я..

.Моє буття. Моя несмерть..

Хай що - я мушу бути тут

 І чути - хтось мене гукає: 

Волошка з жита...пташка з гаю...

 Сльози чиєїсь перламутр...

Я мушу, мушу бути тут.



Борис Бунчук
Не треба мудростей високих –
Пощо словесну воду лить.
Он плаче хтось. Ступи два кроки:
Людино, що тобі болить?

Поезіє, журо і віро,
Допоки слово буде жить,
Твоєї істинності міра:
Людино, що тобі болить?